Порівняння китайських та італійських алюмінієвих радіаторів

На українському ринку продаються як китайські, так і італійські алюмінієві радіатори. Теоретично, це добре, адже у кінцевого споживача повинен бути вибір, тим більше що фінансові можливості у різних клієнтів різні. Проте, дуже часто при виборі радіатора кінцевий споживач не володіє повною інформацією. А оскільки радіатори купуються не кожен день і не кожен рік, то їхні продавці не тільки не поспішають витрачати свій час на пояснення кожному покупцеві переваг і недоліків тих чи інших виробників, але й намагаються ввести в оману. Часто їм це вдається. Окрім того, заробіток продавця на китайському товарі більший, ніж на італійському, і тому його бажання за інших рівних умов продати саме китайський товар зрозуміле. Як відомо, жадібний платить двічі. Заощадивши на якісному італійському радіаторі, купивши дешевий, якщо не пощастить, в майбутньому можна заплатити за цю помилку і вдесятеро більше.

Перш, ніж зупинити свій вибір на дешевому китайському, «іспанському» або «польському» варіанті, зважте всі «за і проти» та ознайомтеся з нижченаведеною інформацією:

Перша найважливіша відмінність італійського алюмінієвого радіатора від китайського полягає в сировині: в алюмінії.

На італійських заводах застосовується сплав алюмінію EN-AB 46000/46100, в ньому вміст цинку становить менше 0,9%. Цей склад забезпечує корозійну стійкість від електролізу та міцність сплаву, зберігаючи при цьому його механічні якості. У сплавах алюмінію, з яких виробляють китайці, вміст цинку перевищує 1,1%, а іноді становить 2% і навіть 3%.

Фарбування радіаторів на заводах в КНР не йде далі застосування епоксидно-поліефірного розпилення, часто неякісного. 95% вироблених в КНР радіаторів фарбуються попередньо зібраними. Відсутність анафорезу на виробництві призводить до того, що ділянки радіатора, недоступні для фарбування методом розпилення, залишаються нефарбованими, сірими. Це призводить до численних проблем:

1. Радіатори під час експлуатації піддаються корозії в незафарбованих місцях.

2. При збірці радіаторів продавцем або монтажником з урахуванням потрібної тепловіддачі потрібно підфарбовувати ті ділянки, де відсутнє покриття акриловою фарбою, а таке дофарбовування виглядає жахливо та потребує частого повторення.

3. Більше того, при відсутності на виробництві анафорезу не проводиться спеціальна попередня обробка, яка потрібна для досягнення пасивації зовнішньої та внутрішньої поверхонь радіатора. Ця обробка включає попередню мийку, знежирення, вторинне лужне знежирення, протравлення (спочатку за допомогою розприскування розкислювача і потім зануренням у фтороцирконат), ополіскування в демінералізованій воді та, нарешті, остаточну мийку. Така обробка забезпечує пассивацію секції, результатом якої є значне зменшення корозії під час експлуатації радіатора, а також зменшення формування газу від електролізу. Це стосується і внутрішнього радіаторного ніпеля, який на заводах італійських виробників, разом з радіатором вже в змонтованому стані піддається цій же попередній обробці. Відсутність на виробництві подібної спеціальної обробки спричиняє виникнення на радіаторному ніпелі іржі, яка потім рухається по колу всередині всієї опалювальної системи, піддаючи ризику функціонування котла та насосу.

4. Процес фарбування радіаторів за допомогою розпилення передбачає знежирювальну обробку поверхонь за допомогою миючого засобу. Але обробка за допомогою миючого засобу не може забезпечити ідеальну поверхню для фарбування. В результаті є ризик, що на пофарбованій виключно епоксидним розпиленням поверхні будуть утворюватися бульбашки та здуття, і фарба відлущуватиметься. Адже знежирення шляхом детергенту не може повністю знищити такий прекрасний ізолятор як кальцій і не пасивує оксид алюмінію.

У разі якщо фарбування секцій на виробництві здійснюється окремо, можуть з’явитися такі проблеми:

1. Під час збірки секцій, пофарбованих окремо, монтажникові буде важко контролювати припустиме затягування секцій і, отже, він буде змушений докладати сили менше, ніж 16 kgfm (рекомендовану італійськими виробниками). Дуже ймовірно, що цієї сили недостатньо для утримання необхідного з’єднання між секціями на весь період гарантії, задекларований виробником.

2. Те саме стосується зовнішнього вигляду радіатора, у якого лицьова частина виглядає кривою й неоднорідною. Причина цього в тому, що при складанні попередньо пофарбованих секцій радіатора неможливо скорегувати чисто механічно неточності, отримані на стиках сусідніх секцій.

Важливим критерієм відмінності «Made in Italy» від «Made in China» є оцінка структури алюмінієвого радіатора, виробленого за технологією лиття під тиском.

У КНР якість лиття під тиском знаходиться на дуже низькому рівні, брак на виробництві дорівнює 15-25% через велику структурну пористість металу, яка піддає ризику водонепроникність секції. Для розв’язання цієї проблеми радіатори в КНР піддаються обробці просочувальною смолою, а це призводить до:

1. труднощів при розбиранні секцій батарей, які надійшли з заводу для збирання батарей згідно з необхідною в тому чи іншому приміщенні тепловіддачею;

2. труднощів із знежиренням при фарбуванні;

3. зменшення періоду гарантії на герметичність;

4. забруднення теплоносія в опалювальній системі, тощо.

Не зайвим буде відзначити, що італійські радіатори проходять випробування, і це підтверджується доданим свідоцтвом. У Китаї часто, без жодних випробувань, радіаторам приписуються теоретичні, а не практичні дані по тепловіддачі й тиску або взагалі присвоюються вигадані значення, без випробувань додаються нічого не варті або взагалі фальшиві сертифікати.

Кінцевий споживач мусить знати, що радіатор повинен бути функціональним та міцним, а недосвідчена людина функціональність і міцність на око визначити неспроможна. Недогляд та жадібність при виборі радіатора вже через кілька років (а то й раніше) може призвести до того, що заощаджені кошти здаватимуться дрібницею порівняно з несподіваними витратами, незручностями, марнуванням часу, з’ясуваннями стосунків із сусідами та необхідністю заміни радіаторів на більш якісні.